Усна народна творчість
Усна народна творчість (фольклор) - це твори, що складені народом і передавалися із вуст в уста, із покоління в покоління, при цьому змінювалися і доповнювалися. У фольклорних творах втілений колективний життєвий досвід, ідеали, прагнення, риси характеру, традиції різних народів. Це ніби духовне послання наших далеких предків нам, їхнім нащадкам, щоб ми здійснили їхні мрії про перемогу Добра, Справедливості, Мудрості, Розуму у нашому з вами людському житті.
Виник фольклор дуже давно. Ще до виникнення писемностi у схiдних слов'ян iснувала багата усна народна творчiсть: обрядовi пiснi, перекази, замовляння, заклинання, епiчнi та лiричнi пiснi. Особливого поширення набули за давнини епiчнi пiснi-билини, що виконувались пiд музику в речитативно-декламацiйнiй формi. Розвиток фольклору в часи Київської Русi тiсно пов'язаний з вiруваннями народу, якi до введення християнства мали так званий анiмiстично-магiчний характер. Стiйкiсть обрядiв i поезiп були пов'язані з язичницькою релігією та мiцно трималися в народних масах, незважаючи на вплив новоп християнськоп релiгiп. Поступово старi традицiп i обряди пристосувалися до церковних свят i обрядiв, що призвело до виникнення двовiр'я, тобто спiвiснування двох релiгiйних свiтоглядiв народу.
Язичницька стала пiдгрунтям для створення поетичних форм обрядового фольклору, одним з найстарiших видiв якого є мiфи. Хоча міфи були поширенi i за часiв Кипвськоп Русi, про що свiдчать пх уривки у писемнiй та уснiй передачi. Заклинання i замовляння виникли з вiри первiсноп людини в чарiвну силу слова. Залишки заклинань збереглися в Початковому лiтопису (у договорах русiв з греками). До X ст. сформувався календарний обрядовий фольклор, пов'язаний ще за язичницьких часiв з народними рiчними святами, i позакалендарний . приурочений до рiзних явищ побуту (весiль, похорон тощо), що досить мiцно тримався в селянському побутi впродовж багатьох столiть. Як словесне оформлення обрядiв, пов'язаних iiз рiчним циклом хлiборобських робiт, iз чотирма порами року та iншими звичаями, побутувала звичаєво-обрядова поезiя. Календарнi пiснi . високохудожнi твори, пх образи, поетичнi засоби вироблялися протягом багатьох столiть. До прозових фольклорних жанрiв Кипвськоп Русi належать казки, перекази, легенди, приказки, прислiв'я та загадки.
Фольклор вiдображував трудовий процес, характер землеробського заняття, побут та iн. Цi явища знайшли своє вiдлуння у так званiй календарнiй i обрядовiй поезiп, дослiдити i вивчити яку можна на пiдставi архапчних залишкiв у побутi украпнцiв. І сьогодні фольклор відіграє не менш важливу роль, хоча зазнав багатьох змін. Давайте розглянемо види фольклору, щоб краще зрозуміти його застосування і втілення. Фольклор має свої роди та жанри: народний епос, народна лірика, народна драма.